Чистий алюміній має низьку густину (ρ=2.7 г/см³) — приблизно одну третину густини заліза — і відносно низьку температуру плавлення (660 градусів). Його гранецентрована кубічна кристалічна структура надає високу пластичність (подовження δ: 32–40%; зменшення площі ψ: 70–90%), що полегшує обробку в різні профілі та листи. Він також демонструє чудову стійкість до корозії. Однак чистий алюміній має дуже низьку міцність — межа міцності на розрив (σb) приблизно 8 кгс/мм² у відпаленому стані, що робить його непридатним для використання як конструкційний матеріал.
Завдяки великому виробничому досвіду та науковим експериментам, такі методи, як додавання легуючих елементів і термічна обробка, були розроблені для зміцнення алюмінію, що призвело до створення широкого діапазону алюмінієвих сплавів. Завдяки введенню певних елементів ці сплави зберігають властиві переваги чистого алюмінію, такі як його легка вага, водночас досягаючи значно більшої міцності, з межею міцності на розрив (σb), що досягає 24–60 кгс/мм². Отже, їх «питома міцність» (співвідношення міцності до щільності, σb/ρ) перевищує таку багатьох легованих сталей, що робить їх ідеальними конструкційними матеріалами. Вони широко використовуються в таких галузях, як машинобудування, транспортне обладнання, енергетичне машинобудування та аерокосмічна промисловість; наприклад, фюзеляжі літаків, обшивки та компоненти компресора часто виготовляються з алюмінієвих сплавів для зменшення загальної ваги. У зварних конструкціях заміна сталевого листа на алюмінієвий сплав може зменшити вагу конструкції більш ніж на 50%.